Згідно Урядової постанови від 22 листопада 2022 року № 1306 втратила чинність Постанова від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій», а розпорядженням № 1047-р цього ж дня скасовано наказ Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства фінансів від 28 червня 1993 року № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Попередньо були внесені зміни до законодавства згідно з вимогами ст. 102-1 Кодексу законів про працю України та ст. 19 Закону України «Про оплату праці» і відповідно сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.
Згідно ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Отже, що змінилось з основного:
Знято обмеження щодо тривалості робочого часу на роботі за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій.
Попередньо було визначено , що тривалість роботи за сумісництвом не може бути більшою чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день, а загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не могла перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Відпустка працівникам які працюють за сумісництвом визначається графіком відпусток по місцю праці за сумісництвом.
Попередньо передбачалось що відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Вся робота, яка є сумісництвом, здійснюється виключно у вільний від основної роботи час.
Попередньо передбачалось що не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, які не є сумісництвом.
Для прикладу: до Переліку робіт, які не є сумісництвом, відносилась педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік і виконання цієї роботи допускалося в робочий час за основним місцем праці з дозволу керівника державного підприємства, установи, організації без утримання заробітної плати.
Згідно ст.25 Закону «Про запобігання корупції» окремим категоріям працівників у тому числі державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Отже, на даний час державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування можуть виключно на умовах сумісництва, тобто у вільний від основної роботи час займатися викладацькою, науковою і творчою діяльністю, медичною практикою, інструкторською та суддівською практикою із спорту.
Слід звернути увагу, що нічого не змінилось для керівників закладів освіти, заступників і інших працівників закладів освіти умови оплати праці яких регулюються чинним наказом МОН 102 від 15.04.1993 року, які і надалі на умовах і в обсягах визначених п.91 цього наказу мають право у межах основної посади додатково виконувати педагогічну роботу.
Коментарі
Дописати коментар